Історична довідка Олишівка
Про Олишівку
Олишівка – селище міського типу (з 1967року), центр Олишівської об'єднаної територіальної громади з 2017 року.
Мальовниче селище Олишівка розташоване на Лівобережному Поліссі по обидва боки річки Смолянка(притока Десни), за
Селище Олишівка як і кожен населений пункт має свою історію. Перша згадка про село відноситься до 1457 року. Перша писемна згадка – 1665 рік. Історія селища та звичаї його жителів описані в книзі відомого українського етнографа О. Шишацького „ Містечко Олишівка ”, яка була видана 1854 року. В цій книзі Олександр Шишацький-Ілліч згадує, що у 1854 році старожили містечка повідомляли йому, що Олишівку засновано 395 років тому.
Поблизу виявлено древньоруське городище 9 – 13 віків. Історична довідка засвідчує , що на початку 15 ст. на березі річки Смолянка поселилось кілька козацьких сімей. Серед густих вільхових лісів виросло вісім хуторів.
Народна пам'ять донесла до наших часів їхні назви: Лебедівка, Бухарівка, Лапин Куток, Галузини, Учкурівка, Дзядзьків, Ігнатенків Кут та Ромасеві Верби. Згодом ці хутори об'єднались в одне велике поселення, яке почало називатися Ольховщиною від поширеного в цих місцях дерева вільхи, потім Ольхівкою, Ольшанкою і, нарешті , Олишівкою.
За переказами, одним з перших жителів був Люшевський.
Жителі України часто терпіли від нападу південних орд, тому олишівці збудували на правому березі Смолянки високий вал-фортецю. Він помітний і тепер, особливо біля містка, що з'єднує дві половини селища.
Справжнього розквіту містечко набуло лише з приходом Хмельниччини.
З 1654 року Олишівка – сотенне містечко Ніжинського (1663-Київського) полку. Першим сотником в містечку був Іван Пригара.
Розвиток ремесла і торгівлі в містечку мав досить високий рівень і був відомий за його межами. Так в той час тут було вже біля 25 торгових лавок, більше 60 винокурень, а чоботарів у селищі проживало близько 150.
Особливо відзначалися олишівці своїми шкіряними виробами ( шкури вони чинили самі). Кожевенне виробництво було одним з основних видів ремесла. Були власники, що виставляли на продаж до 300 пар чобіт, на які завжди був попит, їх вивозили на продаж в Полтавську, Катеринославську та Брянську губернії. Часто майстри по тижню – два ходили по селах і приймали замовлення.
В Олишівці два рази на рік ( у травні та листопаді) проходили ярмарки, на яких збиралося до 10 тисяч учасників, сходилися люди не тільки з навколишніх сіл, а й з інших губерній. Кожен день збирався базар. На ярмарку у рядах біліли сувої полотна, воно теж відрізнялося за своєю якістю від привезеного, йшла жвава торгівля карасями жовтими та сріблястими, яких виловлювали до 30 пудів у річці Смолянці.
Вирощували на продаж тютюн, на який завжди був попит. Часто його вивозили в західні райони.
Багатством Олишівки були фруктові сади, особливо яблуня, слива. Фрукти і сухофрукти завжди знаходили покупця на чернігівських базарах.
В 1923 році Олишівка – центр сільської ради в складі Краснянського району.
У 1925-1960 рр. Олишівка – райцентр (до району входили Олишівська, Ладинська, Смолянська та Серединська сільські ради.)
З 1960 року Олишівка в складі Чернігівського району.
З 2017 року – Олишівська центр об'єднаної територіальної громади.
На даний час в селищі Олишівка налічується 1300 дворів та 1842 жителі.
На території селища нині діють ЗОШ I-III ступеня, ДНЗ, будинок культури, бібліотека, Олишівська лікарська амбулаторія, відділення поштового зв'язку, промисловий майданчик Боярського лінійно виробничого управління магістральних газопроводів , на території селища знаходиться філія-оператор газосховищ України, орендовані землі обробляє агрохолдинг «Агротрейд» та інші.
Також функціонують: дільниця Чернігівського РЕМ, дільниця ВАТ «Чернігівгаз», Олишівське лісництво, відділення 5-го Державного пожежно-рятувального посту.
В селищі зареєстровано 34 приватних підприємці.