Упродовж 3 місяців 2025 року на території Чернігівської області було зареєстровано 14 випадків хвороби Лайма, що майже в 3 рази більше ніж за аналогічний період 2024 року.

  З початком теплого періоду підвищується активність переносників збудників хвороби Лайма - іксодових кліщів. 

    Хвороба Лайма — це інфекційне захворювання, спричинене бореліями. Переносниками інфекції є кліщі, тому важливо звернутися по допомогу до сімейного лікаря при укусі кліща.

Рання локалізована стадія виникає через 1–30 днів (в середньому через 7 днів) після укусу кліща та характеризується типовим ураженням шкіри у вигляді ізольованої мігруючої еритеми (почервоніння навколо місця присмоктування) найчастіше пахвова, пахвинна та підколінна ділянки. У близько 1/3 випадків еритема не розвивається, що значно ускладнює своєчасну діагностику та лікування.

На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється (мігрує), а центр — блідне. У деяких випадках мігруюча еритема може являти суцільне однорідне червоне коло. Як правило, мігруюча еритема — безболісна та не чешеться. Місцева гіпертермія шкіри виникає рідко. Загальний стан хворого порушується рідко.

Без лікування мігруюча еритема зберігається близько 2–3 тиж. У 1/3 осіб захворювання самостійно завершується на цьому етапі, а у 2/3 переходить на наступну — ранню дисеміновану стадію.

Рання дисемінована (розсіяна) стадія виникає через 3–10 тиж після укусу кліща, триває кілька тижнів та є результатом розповсюдження збудника по системі кровообігу людини. Характеризується розвитком шкірних (доброякісна лімфоцитома, множинні мігруючі еритеми), неврологічних (запаморочення, краніальні невропатії, зокрема параліч Белла, менінгіт), кістково-м’язових (мігруючі артралгії, міалгії), серцево-судинних (атріовентрикулярні блокади) проявів, а також ураженням очей (кон’юнктивіт, кератит, ірит). У ранній дисемінованій стадії хворі відзначають появу лихоманки та нездужання. Таким чином, рання дисемінована стадія хвороби Лайма характеризується  ураженням багатьох систем організму з тенденцією до самостійного зникнення клінічних проявів.

Пізня, або хронічна, хвороба Лайма виникає через місяці або й роки після зараження, характеризується неврологічними та ревматологічними проявами з переважним ураженням однієї системи (кістково-м’язової — у вигляді артриту, нервової — у вигляді нейробореліозу, шкіри — у вигляді хронічного атрофічного акродерматиту та ін.).

Клінічні прояви хронічної хвороби Лайма зумовлені розвитком аутоімунних реакцій при яких імунітет організму людини мобілізується не проти сторонньої сполуки (мікроорганізмів), а проти клітин власного організму. Більшість пацієнтів із хронічною хворобою Лайма не мали мігруючої еритеми в анамнезі, тож не були вчасно обстежені та не отримували специфічного лікування.

Лайм-артрит характеризується ураженням переважно великих суглобів (у 90% випадків — колінних) з періодами загострення та ремісії (затишшя хвороби). Неврологічні ураження, характерні для пізньої стадії хвороби Лайма виникають рідко та характеризується тяжким перебігом з розвитком геміпарезу, атаксії, судом, когнітивних порушень, дисфункції сечового міхура і втрати слуху. У 50% хворих із нейробореліозом розвивається мієліт.